Григорій Сковорода і його дослідник Григорій Верба

Дарина Блохин

 

Григорій Сковорода і його дослідник Григорій Верба

До 293 річниці від дня народження Г. Сковороди та 5-річниці від дня смпрті Г. Верби

 

Григорій Савич Сковорода – визначна постать не тільки в Україні , але  і за межами її.

І як ніколи раніше, постать Г. Сковороди зацікавила не тільки українців, але і  вчених за її межами: Німеччини, Америки, Канади та ін.

Поява Сковороди мала важливе значення у розвитку філософії, релігії, літератури та культурного життя українського народу. Як  влучно писав П. Куліш у своїй праці «Грицько Сковорода»:

З тобою,  Грицьку, воскресення

Твого народу почалось....

Спадщина Г. Сковороди є цінним надбанням нашої ранньої української літератури і культури. Його творчість  – синтез усього того, що зветься етикою, педагогікою, філософією, метафізикою, релігією, музикою, літературою...

Творчість Сковороди можна порівняти з діалогами Платона, з творами Отців Церкви, Оріґена та ін., яка знайшла місце пізніше в німецькій філософії Шопенгавра, Ніцше, Ляйбніца та ін. Його твори мають таку цінність, як твори 6000 р. тому, які  називаються «Упанішади».

Та славне ім’я Сковороди стало по-справжньому відомим за межами України завдяки діаспорним вченим, які насвітлили творчість і глибоку думку славного носія української християнської філософії та ранньої літератури.

В радянські часи вчені перекручували думки укр. філософа на замовлення ідей совєтської дійсності, а праці діаспорних вчених були заборонені в радянській Україні, щоб не дізнатися правди про нашого видатного першорозума-любомудра, навішуючи  йому  наличика атеїста і матеріаліста.

У Німеччині Сковородіану започаткував видатний історик, проф., д-р. Домет Олянчин (1891-1970), який закінчив Берлінський університет і вперше написав німецькою мовою докторську працю про Григорія Сковороду (1928 р.).

Як писав, Домет Олянчин, що він «....заставив своєю працею нашого філософа «пошагать» по Европі». Його книга, як зазначив російський рецензент П. Ганін є «першою науковою спробою, що інформує німецького читача про українського філософа» (Білоемігрантська українська філософія. // Войовничий матеріалізм. – Харків, 1929. – Збірник І. – С. 114).

Праця студента Д. Олянчина, через недосконалий стиль німецької мови, переклад деяких цитат на німецьку мову (це не так легко було) та насвітлення деяких аспектів філософії, зазнала критики з боку видатного вченого Д. Чижевського. Дискусія між Д. Чижевським та Олянчином, спонукала Д. Чижевського написати книги високого наукового рівня про філософію Г. Сковороди: «Фільософія Г. Сковороди (Варшава, 1934) та «Деякі джерела символіки Гр. Сковороди» (1974), які дали вичерпну відповідь на слабкі місця у книзі Д. Олянчина. Як кажуть, все що робиться, то все до кращого.

Праця Д. Олянчина мала ряд недоліків, але йому слід віддати честь за   започаткування досліджень праць Г. Сковороди на базі австрійських і німецьких архівних матеріалів, пошуки яких не припиняв до кінця свого життя, що видно із листів діаспорних вчених в Німеччині до:проф. Ю. Бойка-Блохина, проф. Орилецького, проф. Н. Полянської – Василенко, проф. Д. Чижевського та ін. Його праці пробудили укр. діаспорних вчених до дослідження спадщини Г. Сковороди, як також і німецьких вчених, які бачили суттєві думки, що перегукувалися із німецькими філософами: Н. Kissler, E. Winter, V. Ekkehard, S. Scherer, Werner Korthaase, Wolfgan Heller, J. Bojko-Blochyn та сучасні – Roland Piesch, D. Blochyn, Marta Oberrauch Melnyczuk та ін.

В незалежній Українській Державі ряд дослідників почали свою працю над творчістю Сковороди по-новому. Напевне, нам дало Боже Провидіння видатного дослідника, нині покійного уже, Григорія Вербу, який зробив справжній подвиг у Сковородіану, подвиг, якого вчені чекали уже 200 років.

Досліджуючи 10 років, майже 4 000 віршів церковнослов’янської Біблії Старого і Нового Завітів, що їх цитує Сковорода, Г. Верба зіставив з віршами  Біблії в перекладі українською мовою І. Огієнка та Святого Письма о. І. Хоменка. Наприкінці 2004 року вийшла Біблія в перекладі на українську мову Патріарха Філларета (Денисюка), яка найбільше відповідає слов’янській Біблії, що її цитує Сковорода. І на цьому ґрунті вийшла книга Г. Верби «Ключ до християнської філософії Григорія Сковороди» (2007, 655с). Цитати слов’янської Біблії  подаються в паралельому перекладі українською літературною мовою. Монографія Г. Верби відкрила новий  етап в істрії досліджень творчості Сковороди, як християнського філософа-богослова.

Г. Верба переконував, що незнання і нерозуміння праць Г. Сковороди виходять із того, що його твори до кінця не прочитанні, тільки після правильних перекладів їх на літературну українську мову, можна буде надіятися на розуміння цих творів. І дослідник здійснив цей «великий подвиг», який дав можливість правильно перекласти твори Г. Сковороди. Його боротьба за Сковороду була невипадкова. Він бачив значення творчості для майбутніх наукових досліджень української філософіі.

І в інтерв’ю на запитання: «Що спільного між Вами і Г. Сковородою?» Він не вагаючись відповів: «Він – геній, а мені  через 200 років пощастило захистити генія». Верба захистив філософські ідеї Сковороди, а себе захистив від тих відомих вчених, які не знаючи церковнослов’янської мови, не змогли правильно перекласти твори Сковороди, і не погоджувалися з думками Г. Верби. У цій боротьбі переможцем став Г. Верба, бо правда завжди виходить наповерхню.

Незважаючи на непереможну хворобу, Верба дав життя своїм дослідженням і закінчив цінну книгу. Його обов’язок перед Сковородою дав силу вистояти перед своєю немилосердною хворобою.

В листі до мене, будучи дуже хворим, Г. Верба писав: «Пані Дарино, як я хочу закінчити і побачити мою останню книгу «Шевченко і музика». Два генії українського народу – Григорій Сковорода і Тарас Шевченко – заволоділи моїми  помислами, моєю душею, протягом всього мого життя».

Я відповіла йому: «Григорію Митрофановичу, Ви ще не одну книгу напишете», хоч знала, що його життя підходить до кінця. Остання зустріч наша була на День вчителя у 2009, і я отримую в подарунок книгу «Тарас Шевченко і музика», написану спільно із своїм другом, педагогом-музикантом Миколою Григоровичем Колосом.  Я зрозуміла, що людину тримає і спасає  від смерті, відповідальність за виконання  важливого завдання.  Дуже шкода, що  Григорію не прийшлося прочитати моєї рецензії на цю книгу. Він відійшов у інші світи 5.01.2010 року. Хоронили його 6. січня, саме на Святий Вечір. Він помер, а дуже давно, цього числа, народився Ісус Христос. Хіба це випадковість? Ні, в цьому є якийсь зв’язок, що розумом людським не можна пояснити. Я впевнена, що в цей Свят-вечір Небо відкрило свої ворота і прийняло нашого Григорія Вербу у свої райські палаци. Він цього заслужив як вчений, як чоловік, як батько, як добра, толерантна, чесна, любляча Людина.

І от  на «Круглому столі», що відбувся 18.12.2015 року з рамени «Німецько-Українського Наукового Об’єднання» на тему: «Г. Сковорода – орієнтир сьогодення.  Сковорода у насвітленні Г. Верби» , присвячений до 293-річниці від дня народження Григоря Сковороди та 5-річниці від дня смерті Григорія Верби, видатного дослідника нашого любомудра.

Вічна пам’ять Григорію Митрофановичу Вербі та  вдячність за Його великий подвиг в дослідженні творчості Г. Сковороди!

 

С. В. Литвиненко

Вербовий шлях

Пам»яті Григорія Верби ,  педагога, музиканта, сковородинознавця.

Віджила, відшуміла верба

Сивим  листям уже не тріпоче.

Гілки скрип в серці чуємо хіба,

Що нагадує слово пророче.

Відспівав, відписав, відучив

І зберіг духу рівну поставу.

Передав християнський порив,

Що посіяний був сином Сави.

Провели на Святвечір його....

Мандрівник наш пішов у ті далі,

Де напише багато чого

Ця душа на Господній Скрижалі.